Чи реально провести місцеві вибори до завершення воєнного стану, які ризики несе зміна правил голосування у місцевих радах та чому в сільських громадах незабаром нікому буде балотуватися у депутати? Про ці виклики у черговому випуску програми «МедіаПолітика» на Радіо RESPECT та YouTube-каналі RIVNE LIVE ведучий Олександр Хитров поспілкувався з депутатом Рівненської обласної ради, громадським діячем та народним депутатом України VIII скликання Олександром Дехтярчуком.
Чому місцеві вибори під час воєнного стану — це ілюзія
Останнім часом в українському інфопросторі дедалі частіше лунають припущення про можливе проведення принаймні місцевих виборів, щоб оновити владу на місцях. Проте Олександр Дехтярчук, який має за плечима близько 30 років досвіду роботи у виборних органах та місцевому самоврядуванні, переконаний: без припинення вогню жодних законних механізмів для цього не існує.
За словами політика, Конституція України чітко регламентує послідовність виборчого процесу — спочатку мають відбутися президентські та парламентські перегони, і лише після них — місцеві. До того ж головним бар’єром залишається питання справедливості та легітимності.
«Майже два мільйони українців сьогодні перебувають у лавах Збройних сил України. Це найактивніша частина нашого суспільства, яка виборола право не лише обирати, а й бути обраною. В умовах воєнного стану реалізувати це право неможливо. Тож наскільки легітимними будуть такі вибори і чи прийме суспільство їхні результати без чергових потрясінь?» — наголошує Олександр Дехтярчук.
Водночас гість студії визнає, що на сьомому, «простроченому» році повноважень депутатів усіх рівнів у суспільстві назріла глибока криза довіри, підігріта гучними корупційними скандалами. Однак вихід полягає не в імітації виборчого процесу під обстрілами, а в укладенні нового суспільного договору між владою та громадянським суспільством. На переконання експерта, країні потрібен уряд національної довіри, здатний вести чесний діалог із людьми — зокрема щодо реального стану енергетики та підготовки до зими, замість того щоб звільняти урядовців під оплески в парламенті після втрачених літніх місяців.
Децентралізація врятувала державу, але громади потребують запобіжників
Оцінюючи трансформацію системи управління з 2020 року, Олександр Дехтярчук зазначає: попри всі вади, створена за 35 років незалежності модель та реформа децентралізації склали головний іспит на початку повномасштабної війни. Саме територіальні громади стали осередками опору та самоорганізації у перші місяці вторгнення.
Сьогодні місцеве самоврядування переживає непрості часи. По країні прокотився так званий «меропад»: десь голів громад відсторонили самі депутати (як це сталося у Семидубській громаді на Рівненщині), десь очільники втратили посади через корупційні звинувачення, а їхні обов’язки перейшли до секретарів рад. Крім того, хоча 58 із 64 громад Рівненської області вже затвердили власні стратегії розвитку, багато хто поставився до цього документа суто формально, тоді як стратегія має бути дієвим інструментом об’єднання жителів.
Окрему увагу в ефірі приділили законопроєкту № 14045 щодо особливостей роботи місцевого самоврядування під час воєнного стану. Через мобілізацію та виїзд частини обранців за кордон чимало місцевих рад втратили кворум, тож законодавці запропонували ухвалювати рішення більшістю від фактично присутніх у громаді депутатів, а не від загального складу ради.
«Початкова редакція документа містила ще небезпечніший пункт: у разі відсутності депутатського кворуму вводити у громаді військову адміністрацію. Завдяки зусиллям Асоціації міст України цю норму до першого читання вдалося зняти, адже спокуса підмінити представницькі органи вертикаллю військових адміністрацій була надто великою», — пояснює депутат облради.
Утім, навіть оновлений підхід до визначення кворуму несе серйозні ризики для невеликих громад. Без чітких законодавчих запобіжників стратегічні питання — розподіл землі, оренда комунального майна чи призначення керівників закладів — зможуть вирішувати чотири-п’ять лояльних до голови депутатів. Або ж навпаки: місцевий впливовий бізнесмен, маючи групу з кількох підконтрольних обранців, зможе легко відправити незговірливого голову у відставку й керувати громадою через лояльного секретаря ради.
Чому в селах не хочуть іти в депутати і як зупинити «розподіл портфелів»
Ще один тривожний тренд, який прогнозує Олександр Дехтярчук на майбутні повоєнні вибори, — гострий дефіцит кандидатів у депутати в сільських територіальних громадах. Жорсткі вимоги електронного декларування, обмеження на виїзд за кордон (яке тривалий час зачіпало й жінок-депутаток) та відсутність фінансових ресурсів для реалізації проєктів розвитку призвели до того, що активні жителі сіл більше не бачать сенсу боротися за мандат.
Ситуацію ускладнює загроза поширення пропорційної партійної системи на громади з населенням менш як 10 тисяч жителів. Політик переконаний, що для місцевого рівня необхідно повернути класичну мажоритарну систему, аби виборці голосували за конкретних сусідів і фахівців, а не за партійні вивіски.
Не менш важливою реформою має стати заборона суміщення депутатського мандата з роботою у виконавчих органах місцевої ради.
«Одна з найбільших бід місцевого самоврядування — коли новообраний міський чи сільський голова, щоб сформувати більшість у раді, починає роздавати депутатам посади у виконкомі та комунальних сферах. Після таких кулуарних домовленостей з’являються корупційні схеми, а головне — виборці розчаровуються у самій ідеї демократії, вважаючи, що у владі всі однакові. Закон має поставити крапку: якщо ти обрав представницький мандат, ти не можеш працювати у виконавчих органах», — підкреслює співрозмовник.
Молодь у політиці: між реальними змінами та партійними фасадами
Говорячи про покоління, яке подорослішало під час повномасштабної війни, Олександр Дехтярчук відзначає його високу державницьку свідомість. Спілкуючись з активною молоддю Рівненщини у межах освітнього грантового проєкту «Майстерня успішного лідера», експерт бачить щирий запит на практичні знання: як формується місцевий бюджет, як працюють податки, як зареєструвати електронну петицію чи подати проєкт рішення через механізм місцевої ініціативи.
За даними соціологів, понад 30% українців на майбутніх виборах знову готові підтримати «нові обличчя». Проте тут криється подвійна пастка:
- По-перше, традиційні парламентські партії вже активно шукають молодих лідерів та військових, щоб використати їх як привабливий фасад, за яким стоятимуть добре знайомі політики зі старим бекграундом.
- По-друге, досвід попередніх хвиль оновлення влади показав, що частина молодих обранців без управлінської школи та життєвого досвіду надто швидко засвоює корупційні практики й кар’єризм, нівелюючи вимоги до фахової освіти під час кадрових призначень.
Підсумовуючи розмову, Олександр Дехтярчук наголосив, що сьогодні на місцях працює чимало чесних і відданих своїй справі управлінців, проте гучні корупційні скандали у столичних кабінетах перекреслюють їхню щоденну працю в очах суспільства. Саме тому єдиним шляхом до збереження країни є відкритий діалог між владою і громадою та об’єднання усіх здорових сил навколо головної цінності — української державності.
Повний запис розмови дивіться у випуску програми «МедіаПолітика» на YouTube-каналі RIVNE LIVE.
